Бывают чудеса на свете
И сон чудесный не пустяк
Мы лишь творенье на планете
И сон порой не просто так…
Мне приснился удивительный сон…
Ко мне пришёл мой сын и сказал: Мама я хочу найти своего отца.
Пойдём со мной. И мы пошли. Вскоре оказались в саду.
В нём росло много деревьев и стоял дом, в котором жили
люди. Среди них был и его отец. Он вышел нам навстречу.
Я ощутила в сердце своём чувство, сравнимое с любовью.
Отец и сын взглянули друг на друга с удивлением. Взгляд сына
говорил: Отец… Взгляд отца отвечал: Сын мой…
Неожиданно чувство взаимной любви наполнило их сердца.
Не ощущаемое ранее чувство превратилось в реальность.
Они поняли, что всю жизнь, не осознанно, любили друг друга
и в тайне мечтали о встречи. Прошло не осознанное время…
Нам нужно было возвращаться домой.
Среди людей, проживающих в доме, были и те, которые не желали
взаимной любви отца и сына и не вышли, чтобы проводить нас.
Но они не препятствовали нашей встречи, ощущая свою вину.
Мы не могли не вернуться назад, т. к. ещё не пришло наше
время поселиться в саду.
Отец моего сына, чтобы показать свою любовь, взорвал петарду.
В небо взлетели белые цветы. Падая, они покрыли голые
деревья. Это был знак, не высказанной любви.
Мы возвратились домой, зная, что непременно придём сюда.
Всему своё время…
P.S:
Сон приснился в ночь, пред праздником
Крещенья Господня
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.